УРОК № 1 Вступ. Товарознавство як навчальна дисципліна

Мета:

Ø Навчальна: опанувати науково-теоретичні засади товарознавства та споживчі властивості товару;

Ø Розвиваюча: формувати інтелектуальні вміння: аналізувати,виокремлювати головне,робити висновки; виробляти загально-навчальні вміння; розвивати критичне мислення, цікавість до предмета, стимулювати розвиток ініціативи, кмітливості, формувати уміння робити припущення та їх перевіряти;

Ø Виховна: сприяти у ході уроку формуванню основних правил професійної поведінки продавців; виховувати старанність у роботі, бажання працювати, прищеплювати почуття відповідальності, порядності та поваги до обраної професії.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: презентація до уроку; опорний конспект; комп'ютер.

Структура уроку:

1. Оголошення теми уроку та його мети.

2. Актуалізація теми уроку.

3. Вивчення нового матеріалу.

4. Закріплення набутих знань.

5. Підведення підсумків, оголошення оцінок.

6. Домашнє завдання.

ХІД УРОКУ:

І. Оголошення теми уроку та його мети.

Завдання уроку:

1. Поняття про товар і товарознавство як навчальну дисципліну.

2. Зв'язок товарознавства з іншими науками.

3. Вивчити поняття про якість товару та показники якості товару.

4. Класифікація товарів, її мета і значення.

5. Правила і принципи класифікації продовольчих товарів.

6. Асортимент товарів: визначення, види.

Міні-лексикон: товарознавство, класифікація, споживні властивості, асортимент, якість, сертифікація, штрихове кодування, стандартизація, органолептика, продовольчі товари, сорти, типи, підтипи, товарний сорт.

Слово вчителя:

Товарознавство – наукова дисципліна, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методи пізнання їх споживчої вартості (цінності), закономірності формування асортименту, обігу та споживання. В сучасних умовах дослідження в галузі товарознавства і високої професійної підготовки товарознавців зі знанням маркетингу дозволяють вирішувати проблеми, пов’язані з постачанням населення високоякісними товарами.

Завданням сьогоднішнього уроку є формування міцних знань з питань класифікації, асортименту, стандартизації продовольчих товарів, їх корисних властивостей, якості, оптимальних умов, способів і режимів збереження (тара, пакувальні матеріали), вироблення уміння і навичок з оцінки якості товарів.

Вам, як продавцям, знання товарознавства допомагає:

Ø   правильно організувати облік товарів;

Ø   вивчити потреби населення в них;

Ø   правильно організувати товаропросування;

Ø   підвищити рентабельність торгових підприємств;

Ø   виявити причини втрат товарів і сировини.

Товар - це продукт праці, який володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини, що розподіляється в суспільстві шляхом купівлі-продажу. Товар як продукт праці має подвійний характер. З одного боку, він є вартістю, з іншого боку - споживною вартістю. Вартість товару характеризується витратами суспільно необхідної праці на його проектування, виробництво і розподіл. Виразом вартості є його ціна.

Споживча вартість товару ‒ це благо для людей, елемент багатства. Щоб стати споживчою вартістю, товар має володіти корисністю.

Корисність товару ‒ це його здатність задовольняти певні потреби людини. Корисність речі (продукту) робить її носієм споживчої вартості.

 Корисність ‒ поняття суб'єктивне. Той самий товар для різних людей може бути і корисним, і марним, і навіть шкідливим, наприклад, окуляри або ліки без призначення.

Предмет товарознавства – споживна вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження.

Методи товарознавства – системний підхід до пізнання споживної вартості (цінності) товарів і вивчення закономірностей її прояву і збереження.

Мета товарознавства – вивчення основоположних характеристик товару, які складають його споживну вартість, а також їх змін на всіх етапах товароруху.

Актуальна проблема товарознавства - розробка науково-теоретичних основ формування торгового асортименту і управління якістю товарів в умовах ринкової економіки.

Основні завдання товарознавства:

• розвивати теоретичні положення про товар як споживчу вартість і виявлення закономірностей, пов'язаних із просуванням товару на ринку і задоволенням потреб населення на сучасному етапі;

• розроблювати наукові принципи і правила класифікації і кодування товарів, які сприяють упровадженню комп'ютеризації в процеси управління асортиментом і якістю товарів і удосконалення інформаційного забезпечення;

• участь у розробленні вимог до якості товарів, що закладаються в нормативно-технічні документи на продукцію;

• створювати нові прилади і сучасні методи контролю якості товарів, що забезпечують об'єктивність результатів, мінімальні витрати ресурсів і часу;

• досліджувати властивості нових товарів, насамперед властивості безпеки, розробляти номенклатуру показників якості цих товарів;

• розробляти рекомендації щодо нагляду за товарами в процесі збереження і транспортування.

Зв’язок товарознавства з іншими науками

Товарознавство передбачає широке використання зведень і положень різних наукових дисциплін. Філософія озброює товарознавство діалектичним методом пізнання споживчої вартості і якості товарів.

Макро - і мікроекономіка дають можливість пізнати товар як економічну категорію, місце і роль товару в механізмі ринкових стосунків, розкривають природу попиту та пропозиції товару на ринку, порядок формування цін на товари.

Маркетинг дозволяє визначити ефективні шляхи просування товару на ринку від виробника до кінцевого споживача для одержання стійкого рівня прибутку з урахуванням дослідження якості товарів, їх споживчих властивостей, місткості ринку і наявності конкурентів.

Фізика, хімія, математика, біологія - знання цих наук використовується в товарознавстві при дослідженні властивостей товару, розробці методів визначення показників якості.

Технічні і технологічні дисципліни (технології галузей промисловості, що виробляють товари, матеріалознавство) дозволяють вивчати формування властивостей товару, причини появи в товарах дефектів і шляхи їх усунення.

Суміжні спеціальні дисципліни (комерційна діяльність організацій торгівлі, бухгалтерський облік, фінанси, статистика, менеджмент та ін.) збагачують товарознавство знаннями в галузі соціально-економічних, організаційних і правових питань.

Якість – сукупність властивостей товарів, що зумовлюють їхню здатність задовольняти певні потреби людини.

На якість продовольчих товарів впливають:

Ø чинники сфери виробництва: умови вирощування рослинницької продукції, якість сировини, напівфабрикатів, матеріалів, технології, обладнання, праці виробників;

Ø чинники сфери розподілу: якість зберігання, транспортування, реалізації;

Ø чинники сфери споживання: якість короткострокового зберігання, споживання і засвоєння.

Показники якості – якісні характеристики однієї або кількох властивостей продовольчих товарів.

Показники якості продовольчих товарів бувають:

    одиничними, якщо визначають одну властивість продукції, наприклад, колір, консистенцію, вміст жирів, кислот, цукрів та ін.,

    комплексними, якщо характеризують дві або більше властивостей продуктів, наприклад, зовнішній вигляд фруктів об'єднує форму, розмір, забарвлення та ін.

Показники якості поділяють також на

ü органолептичні, що визначаються за допомогою органів чуття: форма, колір, стан поверхні, смак, запах, консистенція та ін.;

ü фізико-хімічні: питома маса, щільність, температура плавлення, масова частка води, цукру, кухонної солі, кислот, жиру та ін.;

ü мікробіологічні: вміст сальмонел, бактерій кишкової палички, дріжджів та ін.

Кількісну характеристику показників якості вивчає наука кваліметрія (від лат. qualitas ‒ якість і гр. metreo ‒ вимірювати).

Фізичні показники якості визначають фізичними методами за допомогою приладів, наприклад, температуру плавлення за допомогою термометра, щільність рідин ‒ пікнометра або ареометра, інтенсивність забарвлення ‒ калориметра, показник заломлення ‒ рефрактометра; хімічні показники ‒ хімічними методами, наприклад, масову частку кислот ‒ титруванням розчином лугу, кухонної солі ‒ титруванням розчином азотнокислого срібла; мікробіологічні показники ‒ методами мікробіології, наприклад, знімають проби з продуктів, висівають їх на поживне середовище і підраховують кількість окремих груп мікрорганізмів, що проросли.

Показники якості харчових продуктів умовно об'єднують в групи: показники призначення, збереженості, естетичні, транспортабельності, безпечності у споживанні.

Показники призначення характеризують властивості продукту. До них належать фасування, пакування, маркування, органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні показники.

Показники збереженості відображають здатність продукту зберігати якість упродовж певного періоду за оптимальних умов.

Естетичні показники ‒ це інформаційна виразність товару, привабливість, раціональність форм, товарний вигляд пакувального матеріалу, чіткість маркування, виконання усіх позначень та ін.

Показники транспортабельності ‒ це здатність харчових продуктів зберігати споживні властивості під час перевезення.

Показники якості – характеризують нешкідливість продукту для людини під час споживання.

Оцінюючи продукцію, встановлюють рівень її якості, який полягає у співвідношенні значень показників якості продукції з базовими значеннями відповідних показників.

Продовольчі товари за показниками якості поділяють на стандартні (відповідають усім вимогам стандарту), нестандартні (не відповідають вимогам одного або кількох показників), брак технічний (підлягають переробці) і абсолютний (не можуть використовуватися в їжу).

Стандартну продукцію деяких видів продовольчих товарів поділяють на товарні сорти.

Сорт ‒ це градація якості продукції певного виду за одним або кількома показниками якості, встановленими нормативною документацією.

Завдання товарознавства ‒ вивчення якості товарів, а підвищення якості є одним з важливих народногосподарських завдань.

Стандартизація – забезпечує розробку нормативних вимог для кожного із зазначених показників і дає змогу підвищити якість продовольчих товарів.

Випереджальна стандартизація – полягає у встановленні підвищених вимог до досягнених норм на практиці і наближення їх до міжнародних стандартів.

Державні органи стандартизації: Державний комітет стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України), Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації інформатики, Центр метрології и «Системи».

Сертифікація передбачає перевірку відповідності харчової продукції встановленим стандартам і контроль за дотриманням технології її виготовлення.

Харчові продукти, які супроводжуються сертифікатом, вважаються проконтрольованими на їх відповідність вимогам стандартів і безпеки.

Відповідно до Міжнародних договорів в країні застосовують міжнародні, регіональні та національні стандарти.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» нормативні документи зі стандартизації розподіляють за такими категоріями: державні стандарти України – ДСТУ; галузеві стандарти України – ГСТУ; стандарти науково-технічні та інженерних товариств і спілок України – СТТУ; стандарти підприємств – СТП; технічні умови України – ТУУ.

Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію за відсутності державних стандартів України (ДСТУ) чи у разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.

Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України (СТТУ) розробляють у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях чи сферах професійних інтересів.

Стандарти підприємств (СТП) розробляють на продукцію, що використовується лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні суперечити обов’язковим вимогам державних і галузевих стандартів.

Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції.

Значення штрихового кодування: можливість ефективно управляти виробництвом товарів, здійснювати сортування, відбір, відвантаження товарів, можливість приймати товари, контролювати запаси, відбирати і відвантажувати товари зі складів в роздрібну торговельну мережу.

«Європейський артикул» (EAN) – система для ідентифікації споживчих товарів.

Штриховий код складається з чіткого рисунку вузьких і широких смуг, пробілів між ними і чисел, який наноситься на упаковку за допомогою поліграфічної техніки: матричних, термічних, лазерних і струменевих принтерів. Смуги і пробіли між ними позначаються певними числами в кодах електрообчислювальної машини, яка «зчитує» їх скануючою системою.

Кожний товар має свій індивідуальний штриховий код. Для «зчитування» кодів використовують обладнання ручне і стаціонарне.

Цифровий еквівалент коду EAN-13 складається з 13 цифр. Перші зліва направо три або дві цифри називають префіксом. Він позначає державу походження, виробника або продавця товару. Його ще називають «прапором країни». Наступні чотири-п’ять цифр позначають реєстраційний номер фірми, відомства, виробника товару, вісім-дванадцять цифр – товарний код, який присвоюється продукції з урахуванням вимог системи EAN, остання тринадцята цифра – контрольна, вона використовується для перевірки правильності «зчитування» попередніх цифр коду скануючою системою.

Класифікація – це поділення товарів в залежності від їх загальних ознак. Класифікація продовольчих товарів полегшує вивчення широкого асортименту продовольчих товарів, вирізняє їх загальні властивості і відзнаки, допомагає правильно організувати їх зберігання і реалізацію, дає орієнтири для розпізнавання споживчих властивостей нових продуктів.

Продовольчі товари поділяються за сировиною або за призначенням на 9 основних груп:

– зерно борошняні;

– плодоовочеві;

– цукор, крохмаль, мед і кондитерські вироби;

– смакові;

– харчові жири і концентрати;

– яєчні продукти;

– м’ясні;

– рибні;

– молочні.

Згідно до торгової класифікації розрізняють наступні групи товарів:

– хлібобулочні;

– кондитерські;

– плодоовочеві;

– чай;

– кава;

– соки;

– води;

– вино-горілчані;

– м’ясні;

– рибні;

– молочні;

– махорочні вироби.

Крім того,у торгівлі продовольчі товари можуть розподілятися на бакалійну і гастрономічну групу.

До складу бакалійної групи входять крупа, борошно, макаронні вироби, чай, кава, сіль, цукор, рослинна олія, прянощі та інші товари.

До гастрономічної групи входять продукти, які вже готові до вживання – ковбаси, вотчинні вироби (м’ясна гастрономія). Риба копчена, в’ялена, запечена, баликові вироби (рибна гастрономія), масло, сметана, сири (молочна гастрономія) і консерви. У межах групи, згідно до стандарту, товари розподіляються по видах, типах і різновидам (в залежності від походження або виробництва) і сортам (в залежності від якісних показників).

Товарний сорт – це градація якості продукції певного виду по одному або кількох показниках якості, встановлених нормативною документацією. Наприклад, розрізняють види кави натуральної за походженням: бразильський, індійський, колумбійський тощо, а в залежності від виробництва: на сирий або смажений, в зернах, молотий або розчинний без осаду. За якістю кава в зернах і молота буває вищого і першого товарного сортів. Наприклад, вид крупи – рисова, різновид – рис полірований, шліфований, дроблений, за якістю (по кількості домішок) – на товарні сорти: екстра, вищий сорт, 2-й, 3-й сорти; рис дроблений: 1-й і 2-й сорти.

Асортиментом називають набір видів, різновидів, найменувань товарів, об’єднаних будь-яким ознакам. Асортимент поділяється на виробничий (промисловий) і торговий.

Виробничий ассортимент – склад продукції за видом, типом, сортом, маркою, який випускається певною галуззю промисловості або окремим підприємством. Наприклад, одна кондитерська фабрика випускає пастильно-мармеладні вироби, друга – мучні кондитерські вироби.

Торговим асортиментом називають номенклатуру товарів, які реалізуються через оптові і роздрібні торгові організації. Наприклад, асортимент кондитерських і молочних товарів. Для конкретного торгового підприємства затверджується обов’язковий до виконання асортиментний перелік товарів. У асортиментному переліку вказують найменування товарів і кількість їх різновиду.

Тара – це елемент упаковки, який представляє собою виріб для розміщення продукції.

Пакувальний матеріал – це матеріал, з якого виготовляють упаковку.

Тара повинна відповідати фізико-хімічним властивостям товару, не передавати йому шкідливих, сторонніх присмаків і запахів, відтінків кольору, повинна бути міцною і чистою. Тара не тільки оберігає товар від втрат і зберігає його споживчу вартість, але й суттєво впливає на умови і строки зберігання. Наприклад. Розфасоване вершкове масло у пергаменті зберігається протягом 10 діб, а в алюмінієвій фользі – не більше 20 діб при тих же умовах зберігання.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Встановити відповідність

Показники якості	Характеристика
1. Органолептичні	1. Питома маса, щільність, температура плавлення, масова частка води, цукру, кухонної солі, кислот, жиру та ін.
2. Фізико-хімічні	2. Вміст сальмонел, бактерій кишкової палички, дріжджів та ін.
3. Мікробіологічні	3. Визначаються за допомогою органів чуття: форма, колір, стан поверхні, смак, запах, консистенція та ін.

2. Продовжити речення:

1. Показники призначення характеризують…( властивості продукту).

2.Стандартну продукцію деяких видів продовольчих товарів поділяють на… ( товарні сорти).

3. Продовольчі товари за показниками якості поділяють на… (стандартні (відповідають усім вимогам стандарту), нестандартні (не відповідають вимогам одного або кількох показників), брак технічний (підлягають переробці) і абсолютний (не можуть використовуватися в їжу)).

4. Оцінюючи продукцію, встановлюють рівень її якості, який полягає у… (співвідношенні значень показників якості продукції з базовими значеннями відповідних показників).

5. Показники якості харчових продуктів умовно об'єднують в групи:… (показники призначення, збереженості, естетичні, транспортабельності, безпечності у споживанні).

6. На якість продовольчих товарів впливають:…

Ø (чинники сфери виробництва: умови вирощування рослинницької продукції, якість сировини, напівфабрикатів, матеріалів, технології, обладнання, праці виробників;

Ø чинники сфери розподілу: якість зберігання, транспортування, реалізації;

Ø чинники сфери споживання: якість короткострокового зберігання, споживання і засвоєння).

7. Показники збереженості відображають… (здатність продукту зберігати якість упродовж певного періоду за оптимальних умов).

3. Тестові завдання

1. Температуру плавлення визначають за допомогою:

А) термометра;

Б) пікнометра;

В) ареометра.

2. Щільність рідин визначають за допомогою:

А) калориметра;

Б) пікнометра;

В) ареометра;

Г) відповіді Б і В вірні.

3) Інтенсивність забарвлення визначають:

А) калориметра;

Б) пікнометра або ареометра;

В) рефрактометра;

Г) відповіді А і В вірні.

4) Масову частку кислот визначають:

А) титруванням розчином азотнокислого срібла;

Б) титруванням розчином лугу;

В) немає вірної відповіді.

5) Мікробіологічні показники визначають:

А) методами мікробіології;

Б) знімають проби з продуктів, висівають їх на поживне середовище і підраховують кількість окремих груп мікрорганізмів, що проросли;

В) всі відповіді вірні;

Г) немає вірної відповіді.

6) Масову частку кухонної солі визначають:

А) титруванням розчином азотнокислого срібла;

Б) титруванням розчином лугу;

В) методами мікробіології;

Г) немає вірної відповіді.

7) Інформаційна виразність товару, привабливість, раціональність форм, товарний вигляд пакувального матеріалу, чіткість маркування, виконання усіх позначень – це:

А) естетичні показники;

Б) показники якості;

В) показники транспортабельності;

Г) показники безпеки товарів.

8) Забезпечує розробку нормативних вимог для кожного із зазначених показників і дає змогу підвищити якість продовольчих товарів:

А) стандартизація;

Б) випереджальна стандартизація;

В) законодавство.

9) Градація якості продукції певного виду за одним або кількома показниками якості, встановленими нормативною документацією – це:

А) сорт;

Б) стандартизація;

Г) уніфікація.

10) Здатність харчових продуктів зберігати споживні властивості під час перевезення – це:

А) естетичні показники;

Б) показники якості;

В) показники транспортабельності;

Г) показники безпеки товарів.

11) Характеризують нешкідливість продукту для людини під час споживання

А) естетичні показники;

Б) показники якості;

В) показники транспортабельності;

Г) показники безпеки товарів.