Тема: Завдання обліку праці та її оплати. Нормативна база по регулюванню питань з оплати праці

 

Процес регулювання оплати праці почався з 1991р., коли було прийнято ЗУ "Про підприємства в Україні" і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.                                         

У 1992р. затверджено декрет КМУ "Про оплату праці", на підставі якого у 1995р. прийнято ЗУ "Про оплату праці", що регламентує питання тарифікації та оплати праці.

З 1993р. введено в дію ЗУ "Про колективні договори і угоди", якими передбачено порядок укладання угод і договорів з питань організації праці, визначення умов та порядку встановлення розміру оплати праці.

Здійснення будь-якого господарського процесу обов'язково пов'язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Зрозуміло, що саме цей облік потребує особливої точності, оскільки він зачіпає матеріальні інтереси людей.

Праця - це цілеспрямована свідома діяльність людини в результаті якої утворюються споживчі вартості: продуктом праці є створення всіх матеріальних і духовних цінностей. Вона спрямована на здійснення процесу виробництва і на доведення продукту до споживача.

Зарплата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану ним роботу.

Основними показниками праці і заробітної плати є:

ü   чисельність робітників;

ü   фонд оплати праці;

ü   їх професії та кваліфікації;

ü   преміальні виплати;

ü   витрати робочого часу тобто кількість відпрацьованих годин;

ü   кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт;

ü   розрахунки з кожним працівником згідно діючого законодавства.

Основними завданнями обліку праці і заробітної плати є:

документальне оформлення відпрацьованого часу;

контроль за використанням фонду оплати праці і премій;

контроль за дисципліною праці і повним використанням робочого часу;

контроль за виконанням завдань по росту продуктивності праці;

своєчасний і правильний розподіл нарахованої заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування по напрямках затрат при визначенні вартості продукції;

здійснення правильних і своєчасних розрахунків по заробітній платі;

збір інформації і групування показників по праці заробітної плати для складання бухгалтерської і статичної звітності.

Підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах вимагає здійснення на державному, регіональному, галузевому рівні, а також на рівні підприємництва організаційних та економічних заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів.

Для нагромадження коштів, спрямованих на оплату праці, необхідно:

знижувати витрати матеріалів, енергії, палива;

переходити на погодинну оплату праці;

відновити нормування праці;

збільшувати рентабельність виробництва через механізм зниження собівартості продукції;

підвищувати продуктивність праці;

використовувати сучасні мотивації та стимулюючи механізми високопродуктивної праці.