Позакласний захід:

Тема: «ПРОФЕСІЯ - ПРОДАВЕЦЬ»

Група 18

Професія «Продавець продовольчих товарів»

Мета: формування професійної компетентності майбутніх працівників торгівлі

Унаочнення: виставка книг з професії, каталоги продукції різних фірм   виробників та торгівельних підприємств, комп’ютер з електронними носіями.

Хід позакласного заходу

I.                  Організаційний момент

Повідомлення мети та плану

План проведення

Вступне слово викладача

Презентація ведучих рубрик усного журналу:

а) Минуле торгівлі;

б) Із історії універсальних магазинів;

в) Розвиток торгівлі на Полтавщині;

г) Потрібен продавець

III. Заключне слово викладача

ВСТУПНЕ СЛОВО ВИКЛАДАЧА

Ми сьогодні презентуємо Вам наш звуковий журнал «Професія - продавець».

Всі ми покупці. Підраховано, що в середньому кожен з нас за день три рази щось купує.

Серед професій багато таких, що користуються великим попитом: будівельник, хлібороб, геолог, шахтар, лікар, учитель. У кожної свої дороги, свої перспективи. Які ж перспективи відкриває професія продавця? На ці запитання відповісти і легко, і важко. Будемо сподіватися, що наш журнал дасть на ці питання відповіді.

Професія продавця – одна з самих поширених та необхідних професій, але для більшості людей малознайома.

МИНУЛЕ ТОРГІВЛІ

Давайте з вами відправимося в далеке минуле. Згадаємо з чого все починалось. У перших лавках, які були у наших пращурів не було ні стін, ні стелі, ні полиць, ні стелажів, але і в ті часи використовували прогресивний метод самообслуговування. Використовували не усвідомлено, стихійно, без креслень, схем, інструкцій та норм на списання.

Про те як процвітала торгівля в негоціантів ми довідалися із книги Шарля Летурно «Еволюція в торгівлі», видана в Парижі в 1899 році.

На пагорбах, щоб було добре видно з усіх сторін, представники одного поселення викладали товар, який бажали обміняти на інший, потрібний для них, а самі ховались в зарослі, озброївшись стрілами та кам’яними сокирами і спостерігали за своїми покупцями.

Покупці, люди з іншого поселення, озброївшись дубинками, обережно підходили, роздивлялися товар та продукти харчування, брали те, що їм необхідно, а за це залишали свій товар і відходили в бік.

Час був жорстокий, але справедливий: обману не терпіли.

Таким був «магазин у далекому минулому». Потрібно було багато часу, щоб через лавки ремісників, купців, шумні торгові ряди ярмарків та базарів він перетворився на сучасний універмаг, універсам, торгові центри.

Торгівля росла, процвітала. Винахідливість, моторність, хитрість – ось риси якими наділили древні греки бога Гермеса – покровителя комерції.

Спочатку крім торгівлі на нього було накладено багато обов’язків. Він був покровителем пасовиськ і стад, відводив душі померлих в підземне царство і був вісником богів. Звідси й атрибут – шапочка, та ходаки з крилами, особливий жезл.

Але вже в Древньому Римі Гермес, названий Меркурієм, звільняється від усіх інших обов’язків крім торгівлі. Особливу силу набирає культ Меркурія із розширенням торгових відносин Риму з Конфагеном, Сіракузами, з південно – італійськими колоніями римлян. Купці в пошану свого покровителя в Римі збудували храм.

В музеї Олімпії зберігся один мистецький твір давньогрецького скульптора Праксителя – знаменита статуя Гермеса.

В древній новгородській грамоті вперше на  Русі було згадано про торгову точку – лавку – «А что наша лавка на хопыльськом ряду…» саме слово «лавка» - давньоруське, одна із форм «іменника» - «лавка».

З давніх давен лавами називали дошки або колоди, які служили містком. Лава – також дошка, покладена на дві опори. Точне значення слова «лавка», «невелика лава».

На лавках, стільчиках сиділи  купці, на них виставляли товар в рядах.

Проходили роки і хитрі купці впорядкували свої робочі місця: зробили  дах по боках стіни. Торгове приміщення так само називали лавкою.

Пізніше з`явилися ларьки.

Ларьок – зменшене від слова «ларь»

Ларь, ларьок – ящик для зберігання продуктів, а також для їх продажу на базарі. Потім як і в лавці з`явилися дах та стіни.

Цікава історія у слова «магазин». В перекладі з арабського – це склад. Першими запозичили це слово французи в арабів. Вони ж поширили його значення і стали називати «торговим підприємством», тобто місцем де зберігаються і продаються товари.

Був період коли на Русі слово «лавка» і «магазин» мали одне значення.

З розвитком мануфактур. Будівництвом великих заводів, фабрик різко зростає випуск самих різних груп товарів. Промисловий бум застає торгівлю в розпачі. В лавках, ларьках, лазерах стає тісно.

ІЗ ІСТОРІЇ УНІВЕРСАЛЬНИХ МАГАЗИНІВ

У далекому 1852 році в столиці Франції прикажчик мануфактурного магазину Бусико, отримує кредити в банку і відкриває перший універмаг  «Бон Марше», а через три роки прикажчики Шошар і Герно відкривають ще більший універсальний магазин «Лувр».

Ці дві події в торговому житті Парижу і відкривають історію універсальних  магазинів. У другій половині Х1Х століття у багатьох країнах відкриваються торгові підприємства типу «Бон-Марше» та «Лувр»

Кінець Х1Х століття і початок ХХ століття – період швидкого розвитку універсальної торгівлі. До 1912 року тільки в Германії нараховувалось близько 200  універмагів. Відкриваються такі торгові гіганти, як універмаг «Мейси» в Нью-Йорку, «Маршал Фільд» в Чикаго зі штатом працівників від 2 до 5 тисяч людей.

В Росії універмаги стали з`являтися  в промислово розвинутих містах лише в перше десятиліття ХХ століття. Одним із них був універсальний  магазин «Мюр і Мериліз» в Москві.

До найбільш  великих магазинів на Русі, які були відкриті на кануні Першої світової війни почали відкриватися універсальні магазини в Києві, Одесі, Харкові.

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

З кінця 1 тис. до н.е. і протягом 1 тис. н.е. територія Вінничини була густо заселена землеробськими слов’янськими племенами, які свого часу входили до антського племінного союзу. Слов’яни культивували всі основні відомі в Європі зернові культури. Високий розвиток орного землеробства та ремесел (залізообробного, ювелірного, косторізного, гончарного) сприяли розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Основним предметом експорту було зерно, в обмін на яке в Наддністрянщину, Надбужжя, Наддніпрянщину надходило срібло у вигляді римських момент.

Формування міст у період Київської Русі на території Вінничини сприяло розвитку торговельних відносин з сусідніми землями, Візантією, Болгарським царством, країнами Західної Європи і Скандинавії.

У період феодальної роздробленості частина території Вінничини відійшла до Галицько-Волинського князівства, де відроджувалися економічне життя і торговельні відносини, насамперед з країнами Західної Європи.

Після загарбання Києва в 1240 р. монголо-татарські завойовники захопили Поділля, спалюючи міста і села. Майже на 200 років настав період руїни, торговельні зв’язки між сусідніми землями і країнами були припинені.

З 1362 р. Вінничина відійшла до складу Литовського князівства. В 1431 р. Західне Поділля було захоплено поляками, а Східне Поділля (Брацлавщина) знаходилось під владою литовців. За Любленською унією 1569 р. Брацлавщина відійшла до Польщі.

З розвитком ремесел і торгівлі збільшилась кількість міського населення. Окремі міста отримали Магдебурзьке право: Хмільник (1448 р.), Брацлав (1564 р.), Вінниця (1630 р.). На другу половину XVI – першу половину XVII ст. припадає економічне піднесення ряду міст. Швидко зростали Шаргород, Могилів, Літин, Янів, Межирів, Тульчин та ін.

У 1793 р. землі Брацлавщини і Поділля у складі Правобережної України були об’єднані з Росією. Основні економічні і торговельні зв’язки переорієнтовуються з європейських країн на російські губернії. В цей період відбувається розвиток капіталістичних відносин. З 30-х рр. ХІХ ст. у Подільській губернії швидко розвивалася цукрова промисловість. Було розвинене гуральництво, суконна, панчішна, селітрова галузі.

Значного поширення в ХІХ ст. набувають дрібні селянські промисли: гончарство (Бубнівка, Бар, Жерденівка), деревообробка (виготовляли сани, вози, бочки, столи, вулики, веретена; Гайсинський, Могилівський, Ямпільський повіти), килимарство (Немирів, Тульчин, Ямпіль), ткацтво (виготовляли полотна, рушники, рядна, мішки, свити). В економіці Поділля першої половини ХІХ ст. важливу роль відігравала торгівля. Поміщики збільшують вивіз сільського господарської продукції за кордон та в інші губернії Росії. На експорт йшли озима та яра пшениця, мед, поташ, вовна, хутра, тютюн, шкіра. Могилівські вишивки, гаптування золотом і сріблом на мусліні на бавовняних тканинах продавалися нарівні з кращими зразками турецьких виробів. Кілька разів на рік відбувалися ярмарки у Вінниці, Барі, Стрижавці, Могилеві та інших населених пунктах.

Для розвитку економіки важливе значення мало залізничне сполучення. В 1870 р. завершилося будівництво Києво-Балтської залізниці, яка проходила через Козятин, Вінницю, Жмеринку. Пізніше були прокладені залізниці Козятин-Умань, Вапнярка-Христинівка, Жмеринка-Могилів. Все це сприяло розвитку промисловості, пожвавленню торгівлі. Набагато зріс експорт закордон пшениці, цукру, спирту, шкіри.

Напередодні Першої світової війни Подільська губернія залишалася аграрним краєм. 80 % промислової продукції складала цукрова промисловість; розвиненою також була пивоварна, горілчана, борошномельна галузі. Великим попитом на ярмарках Брацлава, Бара та ін. міст Поділля користувалися гончарні вироби. Наявність залізничної колії та шосейних доріг сприяла розвитку торгівлі, збільшенню продажу цукру і пшениці.

Радянська влада на Вінничині була встановлена з 1917 р. Перша світова війна, революція, громадянська війна призвела до розрухи і занепаду господарства. Була зруйнована залізнична колія, не діяв транспорт, була продовольча криза. Все це негативно відобразилося на торгівлі. З проголошенням УРСР торгівля починає занепадати, оскільки був проголошений курс на соціалістичну економіку, де не було приватної торгівлі.
Якісно новий етап у розвитку торгівлі Вінницької області настав з проголошенням незалежності України у 1991 р. та її переходом до ринкових економічних відносин.

ПОТРІБЕН ПРОДАВЕЦЬ

Обслуговувати – означає служити людям, це і є служба доброго настрою, служба кожного дня, де продавець задовольняє потреби покупця.

Продавець – одна з найпоширеніших та необхідних професій.

Ми обрали собі професію продавця. Під час виробничого навчання в магазинах ми  добре усвідомили, що кожного дня ми не просто повинні продавати певний товар. Покупці чекають від нас і допомоги, і потрібної консультації, а ще ми можемо подарувати їм гарний настрій.

Так, покупців багато і всі вори різні не схожі один на одного, чоловіки і жінки, молоді і люди похилого віку, дратівливі і стримані  і до кожного з них потрібно знайти свій підхід.

Щоденно обслуговувати покупців, бачити їх задоволені обличчя і чути вдячне «дякую», за куплений товар, за культурне обслуговування, за отриману пораду – в цьому ми розуміємо значення своєї роботи.

Сучасний продавець – це кваліфікований спеціаліст в галузі товарознавства, консультант та помічник покупця, йому не обійтись сьогодні без всебічних знань і умінь з організації торгівлі, товарознавства, психології торгівлі, комп`ютерних технологій.

Ми добре усвідомили, що кожному з нас потрібно працювати над формуванням таких рис як стриманість, вміння контролювати емоції, стисло та грамотно висловлювати свої думки, вміти рекламувати товар, створювати позитивне враження про себе.

Перед молоддю в професії продавця відкриваються широкі перспективи – тут присутні винахідливість, творчий підхід до самореалізації та формуванню свого характеру. Торгівлі завжди потрібні молоді руки і гарячі серця для того, щоб вирішувати складні задачі, які стоять перед торгівлею: переробити її в сучасну галузь народного господарства.

Сотні тисяч людей, які обслуговуються щоденно в магазинах нашої  країни, потребують допомоги продавця. Це означає, що наша праця потрібна кожному.

Релаксація. Гумореска «Знову викрутився»

До продавця харчового відділу супеpмаpкету підходить чоловік і просить продати йому половинку цибулі.

Продавець пояснює йому, що вони продають цибулю тільки цілком, але покупець наполягає на своєму.

Тоді продавець іде до менеджера відділу й каже:

«Сер, тут один дурень хоче купити половинку цибулі»,

але обертається й бачить, що той покупець йде безпосередньо за ним.

Хлопець не розгублюється й додає:

«А ось цей пан погодився взяти другу половинку».

Залишившись сам на сам із продавцем, менеджер каже:

‒ Як ти спритно викрутився, ти звідки сам?

‒ З Канади, сеp.

‒ А чому ти вивішив поїхати звідти?

‒ А що мені там робити? Там самі тільки хвойди й хокеїсти.

‒ Ти знаєш, а моя дружина родом з Канади.

‒ Ух ти! А за кого вона грає?!

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВИКЛАДАЧА.

Добігає кінця остання сторінка нашого журналу. Думаю, що всі присутні мали нагоду переконатися в тому, що професія яку обрали мої учні не тільки цікава, а й дуже необхідна.

Змінюються часи, змінюється вигляд та обладнання магазинів, але незмінними в професії продавця залишаються такі риси як уважність і чуйність, професійна майстерність, ввічливість, толерантність.

Коли буваєш у магазинах, як приємно бачити серед співробітників своїх випускників, які стали хорошими працівниками, людьми яких поважають. Тільки поєднуючи практичні та теоретичні знання працівник торгівлі може працювати з повною віддачею.

Без знань не має майстерності. Почуття, що досяг майстерності, дає найбільше задоволення працею, підвищує інтерес до своєї справи, робить людину по справжньому щасливою.

То ж добрих трудових здобутків дорогі учні!